КАПТА́Н, а́, ч. Старовинний чоловічий верхній одяг з довгими полами; сукмана, жупан, чумарка. Верхнім одягом [запорізького козацтва] служив червоний каптан з гудзиками, підперезаний широким поясом (Нариси з іст. укр.. мистецтва, 1969, 19); — А тоді… було ходить-походжає в блискучому довгому каптані, позакладавши назад руки (Н.-Лев., І, 1956, 57); Кричить якийсь дядько в дивному червоному каптані, певне, панський гайдук (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 119).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 97.

Каптан, на́, м. Кафтанъ. Іскинув чумак із себе каптан. Н. п. Міщане в личаках і в синіх каптанах. К. ЧР. Парубок… у синьому сукняному каптані. Мир. Пов. І. 138. Ум. Каптане́ць, каптано́к, каптаночок, каптанчик. На йому свитина неначе той німецький каптанець. Гліб. Сим. 18, 133. Коли ж приходить ще один (гайдамака) у жидівському каптанку. ЗОЮР. І.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 218.

капта́н (зменшені — капта́нець, капта́нок, капта́нчик) — старо­винний чоловічий верхній одяг з довгими полами; сукман, жупан, чумарка. Іскинув чумак із себе кап­тан (пісня).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 273.