КАПРИЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Вередувати, бути капризним; каверзувати, комизитися. — Гризти та капризувати нерви не заважають [баронесі] (Л. Укр., III, 1952, 523); Днів зо три не можна було дати ради дитині. Капризувала, плакала, їсти не хотіла, далі помалу вщухла (Вас., II, 1959, 215); * Образно. Втомлюються, виходять з ладу машини, псуються, капризують (Загреб., Спека, 1961, 135).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 97.