КАПРА́Л, а, ч. Із середини XVII до середини XIX ст.— військове звання молодшого командного складу в російській армії та в арміях деяких інших країн, а також особа, що мала це звання. Офіцер, покликавши до себе двох капралів, задзвонив до брами (Фр., VI, 1951, 349); Біля вагона стояло кілька жовнірів, слухаючи наказ капрала (Досв., Вибр., 1959, 180).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 96.