КАПО́ТА, и, ж., діал. Чоловічий верхній довгий одяг. Він [подорожній] зняв з себе капоту і торбу (Фр., VIII, 1952, 224); Під другою стіною стояв величезний хлоп у смушковій шапці і в довгій капоті (Март., Тв., 1954, 160).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 96.

Капота, ти, ж. Верхнее одѣяніе. У галиц. мѣщанъ, — мужское: суконная верхняя одежда длинѣе и просторнѣе жупана. Гол. Од. 16. У Котл. это — женская одежда: Були в дульєтах і капотах, були всі грішні жіночки. Котл. Ен. III. 51.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 218.