КА́ПОРЦІ, ів, мн. (одн. ка́порець, рця, ч.), рідко. Те саме, що ка́парці. На самій скелі цілі букети великих блакитних квіток., капорців, миртів у цвіту (Коцюб., III, 1956, 333).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 96.