КАПОНІ́Р, а, ч.

1. військ. Фортифікаційна споруда, що забезпечує ведення вогню в двох протилежних напрямках. — Ще малюками бігали ми по недільних школах. Ген пізніше — «Искру» читали отут під кручею, біля Косого капоніра (Смолич, Мир.., 1958, 40); // заст. Споруда, розташована на дні фортечного рову для поздовжнього обстрілу ворога, що штурмує. — Капонір — це мурована будова між кріпосними валами з товстими кам’яними стінами (Вишня, II, 1956, 317).

2. Захисток для літака. [Малинін:] Всі.. маскуються, зенітників перевіряють, літаки до капонірів ховають (Собко, П’єси, 1958, 211); Все степ та степ, де тільки й побачиш.. сліди капонірів — захистків, де під час війни стояли обкопані літаки (Гончар, Тронка, 1963, 221).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 95.