КАПЛУ́Н, а́, ч.

1. Кастрований півень, якого відгодовують на м’ясо. Заріжу я нині Каплуна (Чуб., V, 1874, 1153); — Був-був когут, а потому зістав каплуном! (Фр., II, 1950, 87); * У порівн. Здоровий, непомірної сили, червоний, як каплун, в козацькому жупані, при зброї — козак хоч куди! (Кач., Вибр., 1953, 132).

2. рідко. Їжа з м’яса такого півня. — Може, каплуна зробити? — Каплуна, кажеш? Зроби, жінко. Дуже це хитра страва (Стельмах, І, 1962, 380).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 95.

Каплун, на, м.

1) Кладеный, холощеный пѣтухъ. У містечку Берестечку десять кур, а десята чубатая, ще й каплун. Н. п. (О. 1861. II. 6). В маслі каплунів зготувати. ЗОЮР. І. 321.

2) Названіе хитраго вола. КС. 1898. VII. 46.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 217.