КАПЕЛЮ́ШИК, а, ч. Зменш. до капелю́х 1 і капелю́ш; брилик. — Була мода.. на капелюшики з пташками (Фр., II, 1950, 304); — Що, Павлусю, не заходила тут без мене Олеся? — питала Настя в брата, здіймаючи капелюшика (Л. Укр., III, 1952, 582).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 92.