КА́ПЕЛЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ка́пля. — Буду пити, буду пити, Капельки не впущу, Тоді тебе я забуду, Як очі заплющу (Чуб., V, 1874, 197); Хоча б капелька долі власної, Так нема її та й не буде вже… (Граб., І, 1959, 375).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 93.

Капелька, ки, ж.

1) Уменьш. отъ капля. Ні кришечки, ні капельки. Ном. Бігла через гребельку, та вхватила водички капельку, — тілько й пила. Рудч. Ск. Капельку там було сиру.

2) мн. Капельки. Въ раскрашиваньѣ глиняной посуды: рисунокъ, состоящій изъ точекъ, расположенныхъ группами по нѣсколько вмѣстѣ. Вас. 184.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 216.