КАПА́РСТВО, а, с., розм., рідко.

1. зневажл. Погана праця; партацтво. [Завадський:] Роботою не всі догодили. Одним словом, капарство вийшло (Фр., IX, 1952, 374).

2. Злиденне, нужденне життя; злидні.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 92.

Капарство, ва, с.

1) Жалкая жизнь.

2) Плохая работа. Желех.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 216.