КАПАНИ́НА, и, ж., розм.

1. Падання крапель. Весняна капанина зі стріх.

2. перен., рідко. Дрібний заробіток; невеликий прибуток. Та що, хіба довіку робити туй [тут] за таку капанину нужденну? (Фр., І, 1955, 112).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 92.

Капанина, ни, ж.

1) Капаніе постоянное. Желех.

2) Небольшой доходъ по мелочамъ. Сяка-така капанина буде з парафії: то за треби, то з приносів. Св. Л. 112.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 216.