КАНІ́СТРА, и, ж. Металевий або синтетичний (переважно чотирикутний) бак із герметичною кришкою для різних рідин (бензину, гасу тощо). Він з каністрою в руці чвалає до Нафтозбуту по пальне (Ю. Янов., II, 1954, 180); — В кузові лежали дві каністри бензину, вилила я їх у бак і помчала (Коп., Земля.., 1957, 189).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 88.