КАНЦЕЛЯРІ́ЙНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що канцелярський 1. — З нею [жінкою] зав’язав [Стальський] собі світ і був змушений довіку закуватися в.. канцелярійну тачку (Фр., VII, 1951, 211); Повинен [селянин] раніш написати заяву, заплатити канцелярійний збір (Вишня, І, 1956, 104).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 90.