КАНУ́ПЕР, у, ч. (Tranacetum balsamita L.). Багаторічна трав’яниста рослина, що має приємний запах і вживається як прянощі. Під самими вікнами.. цвіли кущі рожі, бузку.., росли лелії, півонія, пахучий канупер (Н.-Лев., І, 1956, 349); В лузі клечання зламаєм, Чебрецю понариваєм, Ще й кануперу і м’яти, Щоб у хаті діл заслати (Щог., Поезії, 1958, 436); Росла тут рута-м’ята, любисток і канупер (Донч., VI, 1957, 30).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 90.

Канупер и канупір, ру, м.

1) Калуферъ, Tanacetum balsamita. Вх. Пч. І. 13. З-за плота виглядали чорнобрівчики, васильки і канупер. Стор.

2) Канупирь пільний. Раст. Salvia pratensis. Лв. 101. Ум. Кануперець. Грин. III. 539.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 215.

кану́пер — багаторічна трав’я­ниста рослина, що має приємний запах і вживається як прянощі; як і іншими запашними рослинами, канупером притрушували долівку, зокрема на Зелені свята. В лузі кле­чання зламаєш, Чебрецю понарива­єш, Ще й кануперу і м’яти, Щоб у хаті діл заслати (Я. Щоголев).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 272.