КАНТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех.

1. Обшивати, облямовувати кантом (див. кант¹ 1) що-небудь. Кантувати комір мундира; Кантувати фотографію.

2. спец. Обтісувати по краях дошку, брус тощо, роблячи кант (див. кант¹ 2).

3. спец. Перевертати під час пересування (про вантаж). Та де вже його кантувати тринадцятилітньому хлопчині? Соває ломиком, а злиток не ворушиться (Руд., Вітер.., 1958, 245).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 90.