КАНТИЛЕ́НА, и, ж.

1. Співуча мелодія; наспівність, мелодійність музичного твору, співацького голосу, виконання. Тут [в українському музичному фольклорі] і своєрідні інтонації, і скоромовка жартівливої побутової пісні, і соковита кантилена привільної степової козацької або задумливої дівочої пісні (Укр. клас. опера, 1957,146); Для сценічної художньої мови велике значення має звукова кантилена (Худ. чит.., 1955, 7).

2. У середні віки в західноєвропейських країнах — невелика ліро-епічна пісня.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 89.