КА́НТИК, а, ч. Зменш. до кант¹ 1. На ньому лише трусики, облямовані червоними та блакитними кантиками (Ткач, Арена, 1960, 173).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 89.