КАНТА́ТА, и, ж.

1. Великий урочистий музичний твір, що його виконують солісти та хор у супроводі оркестру. Свіжими молодими голосами полилась Ли-сенкова кантата: «Б’ють пороги» (Н.-Лев., III, 1956, 306); Хор готував.. лисенківську кантату «Слава Україні» (Смолич, Мир.., 1958, 31); В обов’язкову програму [конкурсу вокалістів] входило дев’ять творів: арії з кантат або ораторій, романси та арії з класичних опер (Мист., З, 1959, 14).

2. Старовинний ліричний вірш, написаний з приводу якої-небудь урочистої події; ода.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 89.