КАНДИДА́Т, а, ч.
1. Той, кого намічено для обрання, призначення або прийому куди-небудь. Кандидатам до академії були видані скарбові гроші на поштові коні до самого Києва (Н.-Лев., І, 1956, 335); Збори знову спалахнули дужим гомоном і гуком, коли почали називати кандидатів для нового правління (Кучер, Трудна любов, 1960, 487); Кандидат на голову правління; Кандидат у депутати Верховної Ради СРСР.
∆ Кандида́т у чле́ни КПРС (па́ртії) — особа, що проходить установлений статутом партії іспитовий строк перед прийомом у члени партії. Кандидати в члени КПРС платять партійні внески у тих самих розмірах, що й члени партії (Статут КПРС, 1961, 11).
2. чого. Учений ступінь, що надається особам, які захистили кандидатську дисертацію; також особа, що має цей ступінь. [Прокіп:] Приїздив до мене з виноградарського інституту кандидат наук. Розумієш — кандидат наук. Він дуже вчена людина (Корн., II, 1955, 93); Кандидат філологічних наук; Кандидат технічних наук.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 87.