КАНА́ВНИК, а, ч., спец. Робітник, що працює біля жолобів, якими тече розплавлений метал. Він кричав на канавників і лаяв формувальників, він кликав до печі майстра (Ю. Янов., І, 1954, 287).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 86.