КАМІ́ННЯЧКО, а, с., збірн. Зменш.-пестл. до камі́ння. * У порівн. Якилинка кинула теля й побігла, як каміннячко, що з гори покотилось (Григ., Вибр., 1959, 169).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 83.