КАМЧАДА́ЛИ, ів, мн. (одн. камчада́л, а, ч.; камчада́лка, и, ж.), заст. Ітельмени. — Мало снігу одначе, — хитали головами каюри-камчадали,— важко буде їхати (Багмут, Щасл. день.., 1959, 183).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 85.