КАМЕРА́ЛЬНИЙ1, а, е, спец. Який виконується в кабінеті, лабораторії тощо (а не в польових умовах). Лісовпорядження являє собою сукупність польових і камеральних робіт (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 174); На території [Хортицького] музею має бути будинок для творчої камеральної роботи науковців (Літ. Укр., 18.IV 1967, 4).
КАМЕРА́ЛЬНИЙ2, а, е, діал. Державний. Село Н. належало до дібр камеральних (Фр., III, 1950, 42); Державні, так звані «камеральні» ліси були продані закордонним капіталістам (Козл., Сонце.., 1957, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 82.