КА́МЕРА, и, ж.
1. Кімната, приміщення спеціального призначення в деяких установах. Минуло три місяці. З великого червоного будинку, де була судійська камера, вивів десяцький злодійку Оксану (Л. Янов., І, 1959, 49); Хлопчик здав чемодан до камери схову ручного багажу (Багмут, Щасл. день.., 1951, 119); // Приміщення для в’язнів у тюрмі. Жірондист зачиняє в своїй камері двері від коридора. Чутно, як Монтаньяр замикає їх на ключ (Л. Укр., II, 1951, 165); Середина тюремної камери. В’язні — в арештантських літніх бушлатах (Вас., III, 1960, 339).
2. Внутрішня порожниста частина якої-небудь споруди, машини або приладу. Нарізані й викладені в сита яблука піддають обкурюванню сіркою в обкурювальних камерах (Колг. Укр., 8, 1957, 35); Транспортувальне полотно з людською бережливістю й акуратністю несло колосся в приймальну камеру молотарки (Рад. Укр., 4.VIII 1959, 2); Двигун складається з камери згоряння з соплом, у якому створюється спрямований потік газів (Наука.., 8, 1958, 16).
3. Внутрішня гумова оболонка м’яча, шини тощо, у яку нагнітають повітря. Камера виготовляється з еластичної гуми, має форму замкнутого рукава, в який через вентиль нагнітається повітря (Підручник шофера.., 1960, 240).
4. Внутрішня частина фотографічного апарата для плівки або пластинки. Основними частинами фотографічного апарата є камера й об’єктив (Курс фізики, III, 1956, 298).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 82.