КАМЕНЯ́РНЯ, і, ж. Родовище каменю, де його видобувають, розробляють; кар’єр, каменоломня. Погнали [турки] в гори сорок козаків до каменярні, а невільників наче й не поменшало (Тулуб, Людолови, І, 1957, 215); // Підприємство, що займається видобуванням та обробкою каменю. Він.. поступив на роботу у великі американські каменярні (Ірчан, II, 1958, 273).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 82.