КАМЕНОЛО́М, а, ч. Те саме, що каменя́р. Трохи далі, під скелею Богатир, юрмилися каменоломи (Баш, Вибр., 1948, 9).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 81.