КАМЕ́ДЬ, і, ж. Те саме, що глей2. Камедь, що витікає з уражених рослин, з продуктом виділення хворих чи ушкоджених тканин (Укр. бот. ж., XVII, 5, 1960, 93); Дерева черешні й вишні при сильному обрізуванні в один рік хворіють на витікання камеді (Сад. і ягідн., 1957, 223).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 81.