КА́М’ЯНКА, и, ж., діал. Брукований шлях. Кам’янкою їхати (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 86.

Кам’янка, ки, ж.

1) Банная печь для паровъ.

2) Каменная посуда.

3) = Камениця 2.

4) Шоссе. Кам’янкою їхати. Миргородъ. (В. Горленко). Ум. Кам’яночка. Там Маруся молода ходила, кам’яночки на віночок ламала. Рк. Макс.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 214.