КАМ’ЯНИ́СТИЙ, а, е. На якому або в якому багато каміння. Сонце починало пекти, і кам’яниста доріжка мулила ноги (Коцюб., II, 1955, 317); В долині блищав став, а далі вився в кам’янистому руслі Буг (Тулуб, Людолови, І, 1957, 42); Вистрибує [Піппо] по кам’янистих пляжах рідного моря (Загреб., Європа. Захід, 1961, 264); Кам’янистий грунт.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 85.

Кам’янистий, а, е. = Каменистий. Як ішов ти, Боже, з нами кам’янистими степами. К. Псалт. 150. Там гори… кам’янисті. Грин. III. 482.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 213.