КАЛІ́ЧНИЙ, а, е, розм. Те саме, що калі́чений 1; покалічений, скалічений. Калічний кінь лише переводить корм (Горд., II, 1959, 217); Юрба — може, три, чотири сотні калічних фронтовиків, парубків, не кликаних до армії,..— посунула вулицею крізь село (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 187).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 79.

Калічний, а, е. Увѣчный. Царь уп’ять послав сказать: щоб збірались до його… усі: і старе й мале й калішне. Грин. І. 174.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 211.