КАЛІ́ЧКА, и, ч. і ж. Зменш.-пестл. до калі́ка 1, 2. Діти її покидали, одно тільки невеличке з нею живе, да й то калічка (Барв., Опов.., 1902, 7); Поліз на в’яза, дістав з гнізда уперте лелеченя. Коли зніс.. на землю, ми побачили: та воно ж калічка. Одне крильце в нього чомусь зовсім засохло, зовсім безсиле (Збан., Мор. чайка, 1959, 250).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 79.