КАЛІ́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до калі́ка 1, 2. Коні злякалися, шарпонули й довго волокли хлопця з собою.. Так із селянського жарту почалося каліцьке життя (Хотк., І, 1966, 165).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 78.