КАЛЬКУЛЯ́ТОР, а, ч. Фахівець із калькуляції. [Валя:] Сімдесят хлопців дали згоду піти на підземні роботи. Тут бухгалтери, табельники, калькулятори (Мокр., П’єси, 1959, 225); Щоб визначити, скільки коштує та чи інша страва, треба було кожного дня робити складну калькуляцію. При їдальнях ці операції виконували калькулятори (Веч. Київ, 5.IV 1958, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 80.