КА́ЛОМЕЛЬ, ю, ч. Хлориста ртуть, білий або жовтуватий дрібнокристалічний порошок, що застосовується в електротехніці й медицині (як проносний, сечо— та жовчогінний засіб тощо). Каломель можна добути також дією соляної кислоти або кухонної солі на розчинні солі закису ртуті (Заг. хімія, 1955, 557).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 79.