КАЛАТА́ЛКА, и, ж. Те саме, що кала́тало. Піддубний лежить довго, один, у темряві й думає під стук калаталки нічного сторожа (Коцюб., І, 1955, 408); Вереснева ніч.. далекою луною розносила стукіт калаталок сторожів (Рибак, Помилка.., 1956, 67).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 75.