Калавур, ра, м. Заимствов. изъ русскаго языка.

1) Караулъ. Ой кругом церини січової калавури стали. Н. п. Для ночі вдвоє калавури на всіх поставили баштах. Котл. Ен. V. 40.

2) Крикъ: караулъ! А він гукає: пробі! калавур! Гліб. 16.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 209.