КАЛАБА́ЛИ́К, у, ч., діал. Гармидер, галас. [Xаритон (вибіга):] Біля розправи цілий калабалик зчинився!.. (Кроп., IV, 1959, 92); Знявся такий калабалик, що хоч вуха затикай (Добр., Очак. розмир, 1965, 123).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 73.

Калабалик, ку, м. Суматоха, кутерьма. Гм. кабалик.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 209.