КАКА́О, невідм., с.

1. Тропічне вічнозелене дерево, з насіння якого виготовляють шоколад; шоколадне дерево.

2. Порошок із насіння цього дерева. Навіть какао в нас є! Захопили дядьки це добро на станції Жмеринка, ..привезли додому, нюхають, як тютюн, і не знають, що воно за дивина (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 143).

3. Поживний напій із цього порошку, приготовлений із цукром та молоком. Мушу замовляти собі какао або молоко, і за це окрема плата (Коцюб., III, 1956, 348); Какао — поживний продукт із добрими смаковими якостями (Укр. страви, 1957, 291).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 73.