КАЙДА́ННИК, а, ч. Той, хто закований у кайдани; в’язень. Кайданник… Вічна каторга, вічна неволя… (Гончар, Таврія.., 1957, 618); * У порівн. Мов кайданник, в тісній клітці Соловейко нудьгував (Граб., І, 1959, 585).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 73.

Кайданник, ка, м. Закованный въ кандалы.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 208.