КАЗЕ́НКА, и, ж.

1. заст., розм. Державна винна крамниця; // Горілка, яку продавали в цій крамниці. — Нічого, стара, не клопочись. Може, є капуста чи огірок. Я приніс шкалик казенки. Закусити чимсь… (Іщук, Вербівчани, 1961, 97).

2. діал. Місце ув’язнення. — Місяць у казенці та на цегляних ребрах спати,— тут, діду, чоловік вовком завиє (Фр., IV, 1950, 180).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 71.