КАЗА́ТИСЯ, ка́жеться, недок., безос.

1. Те саме, що говори́тися 1; мовитися. [Печариця:] От ти вже й розсердився! Чого, брате, іноді не кажеться? (Мирний, V, 1955, 154); Краєвиди входять до діалога, як паузи такої розмови, де не кажеться всіх слів (Ю. Янов., IV, 1959, 68).

2. Те саме, що оповіда́тися; розповідатися. Не так-то хутко діється, як швидко в казці кажеться (Укр.. казки, 1951, 197).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 71.

Казатися, жуся, жешся, гл.

1) Быть сказану. Казатиметься й те, що зробила оця. Єв. Мр. XIV. 9.

2) Показываться, являться. Чи сам пан дома? Хоч же він дома, та не кажеться, к коню в шубочку прибірається. Чуб. III. 457.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 207.