КАЗА́РМА, и, ж. Спеціальна будівля для розміщення військової частини. — Айда в казарми! Айда в неволю! — Неначе крикне хто надо мною. І я прокинусь (Шевч., II, 1953, 47); Галин чоловік став солдатом тут у Києві, тільки мусить який час в казармах жити (Л. Укр., V, 1956, 125); Навколо кам’яниці серед кущів та дерев виднілись дерев’яні казарми, де жили бійці та офіцери (Збан., Між.. людьми, 1955, 10); // заст. Житлове приміщення для робітників при заводах, фабриках і т. ін. Бурлаки вернулись до казарми, позабирали свої клунки, тихенько один за одним втекли (Н.-Лев., II, 1956, 202); Тут сорок літ тому ішли більшовики.. З робочих хиж і заводських казарм (Бажан, Роки, 1957, 214).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 70.