КА́ВОВИЙ, а, е. Прикм. до ка́ва1. Набравши в обидві руки кавових зерен, стала [мати] пересівати їх на пальцях (Перв., Материн.. хліб, 1960, 101); // Пригот. з кавою.— У мене є кавовий лікер,— сказала Брунгільда (Загреб., Європа 45, 1959, 115); // Який вирощує каву. — Так що казав про мене президент отієї жалюгідної західної кавової республіки? (Кулик, Записки консула, 1958, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 67.