КАВАЛЬКА́ДА, и, ж. Вершники, що їдуть групою. Саме в той мент кавалькада виїхала на найвищий пункт дороги (Коцюб., І, 1955, 287); Опівдні, коли канонада трохи замовкла, з польського табору виїхала кавалькада посольства (Тулуб, Людолови, II, 1957, 559).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 66.