КАВАЛЕ́РІЯ, ї, ж. Кінне військо; кіннота. Замолоду служив я.. в кавалерії (Стор., І, 1957, 116); За тиждень вони дійшли б, мабуть, і під Львів та попросилися в червону кавалерію панів бити (Козл., Ю. Крук, 1957, 349).

∆ Легка́ кавале́рія — кіннота з легко озброєних вояків на швидкохідних конях.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 66.

Кавалерія, рії, ж.

1) Кавалерія. З молоду служив я в воєнній, в кавалерії ще. Стор.

2) Орденъ. Дав звістку, що почепили йому кавалерію. Стор.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 204.