КАБІНЕ́ТИК, а, ч. Зменш. до кабіне́т 1. — Гадаю, що синьйорі дуже невигідно читати в моїй крамниці — у мене, на жаль, ніякого комфорту! — що іншого було б у себе дома, в затишному кабінетику… (Л. Укр., III, 1952, 741); За дверима, в маленькому кабінетику, настирливо деренчить телефон (Ткач, Плем’я.., 1961,285).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 65.