КАБЛУ́ЧКА, и, ж.

1. Що-небудь зроблене, зв’язане у вигляді кільця, петлі. Взявши Гнучкий одноліток лози, Каблучку заходивсь [Помпілій Нума] плести (Шевч., II, 1953, 335); Павло взявсь за залізну каблучку і постукав нею у хвіртку (Головко, А. Гармаш, 1954, 81); Два молоді сипайчі взяли величезну каблучку мотуза (Ле, Міжгір’я, 1953, 273); * Образно. Налягли здобичники, тісною каблучкою здушили чумаків (Коцюб., І, 1955, 185).

2. Те саме, що пе́рстень. Намиста блискучі, штучні каблучки на руки, дорогі сукна та шовкові тканини… Все те так і сяло та грало..! (Мирний, III, 1954, 257); Хлопець під час заручин дарує дівчині каблучку на знак того, що вона заручена… (Коз., Сальвія, 1959, 165).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 65.

Каблучка, ки, ж. Ум. отъ каблука.

1) Кольцо вообще какое-бы то ни было — металлическое или изъ иного матеріала.

2) Кольцо, перстень. Подарував золоту каблучку. Грин. III. 69. Од’їзжаючи приказував Онилці, надіваючи на палець каблучку. Г. Барв. 204. Не гарбузом тут пахне, коли сама дала війтенкові каблучки. К. ЧР. 297, 298.

3) Сплетенное изъ дерева кольцо, которымъ прикрѣпляются ворота къ столбу въ глухомъ концѣ, а также то, которымъ запираются ворота на другомъ концѣ путемъ набрасыванія каблучки на столбъ и на ворота. Чуб. VII. 392. Коли ходиш у ворота, — накидай каблучку. Мил. 81.

4) Сплетенное изъ дерева или изъ сыромятной кожи, иногда желѣзное кольцо, которымъ ярмо прикрѣпляется къ дышлу. Чуб. VII. 405, 406. Мнж. 121. Чудч. Чп. 250.

5) Такое же кольцо, охватывающее средину війя въ томъ мѣстѣ, гдѣ війя раскалывается на двѣ части. Рудч. Чп. 250.

6) Въ повозкѣ: кольцо, связывающее підтоки съ підгерстю. Рудч. Чп. 249.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 203.

каблу́чка — перстень (перев. як прикраса); також шлюбна обру́чка (див.); використовувалася при во­рожінні; служила як магічна річ; перед сном каблучку надягали на мізинець, щоб уві сні побачити су­дженого. Не гарбузом тут пахне, коли сама дала війтенкові каблучку (П.Куліш).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 265.