КА́БЕЛЬ, ю, ч. Електричний, телефонний і т. ін. провід, уміщений у захисну оболонку. Всі провідники електричного струму: дріт, шини, кабелі.. роблять з чистої міді і рідше з алюмінію (Токарна справа.., 1957, 59); Зв’язківці, вільно походжаючи по висоті, змотували кабель (Гончар, І, 1954, 53).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 64.