КАБА́НЯЧИЙ, а, е. Прикм. до каба́н. Тричі вона помітила крізь комиші сірий вовчий хребет, .. а то здалеку чулося немов кабаняче рохкання (Коцюб., І, 1956, 364); Кабанячі ікла.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 63.

Кабанячий, а, е. Кабаній. Бийте його, кабанячу тушу. К. ЧР. 341.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 202.