КАБА́ННИК, а, ч., заст. Той, хто торгує свинями; // Той, хто ріже свиней. Тупі рила [кабанів] сонно дивились на трупи своїх братів, уже осмалених, голих, безладно навалених кабанником на візок (Коцюб., II, 1955, 361).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 63.

Кабанник, ка, м.

1) Торгующій свиньями. Подольск. г.

2) Свинобой, рѣжущій свиней.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 202.